Перед концертом у Лисичанську лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук розповів журналістам про складну логістику Луганщини, про те, чи збирається він у президенти, а також, чому мільйон маленьких справ важливіший за розмови про великі реформи.
«Ми приїхали в Лисичанськ тому, що хотіли сюди приїхати. Це була наша мрія, – розповідає співак. – Насправді, ми хотіли, як ви знаєте, приїхати на стадіон Сєвєродонецька, але по різних причинах, в тому числі тому, що тут може вміститися більше людей, ми перенесли концерт. Я сподіваюсь, наші друзі і ваші сусіди з Сєвєродонецька не образяться, тут же ж дуже близько, ми і там багато разів виступали, тому чекаємо на вас сьогодні».
Окремо Святослав розповів про складність логістики: «Востаннє ми виступали на площі років 5 тому, тепер – на стадіоні. Трошки багато змінилось з того часу, як ви розумієте, зокрема дорога, яка сюди веде. Ми хотіли раніше приїхати, але ви самі знаєте, як сюди дістатися. Я так розумію, що високі гості сюди на вертольотах літають, а треба, щоб вони теж машинами поїхали».
Сюди приїхали люди навіть з окупованого Луганська. Чи ви вважаєте, що Україна втрачає шанс повернути цю землю?
— По-перше, майже на кожному концерті від Львова до… не повірите, Лос-Анджелеса до нас приходять люди або з Донецька, або з Луганська, або з Шахтарська, або з Горлівки, тримають українські прапори з написами, тому для нас це не дивно. Ми дуже радіємо, що можемо об’єднати всіх українців незалежно від того, де вони живуть і де вони волею обставин опинились. Українські прапори з Криму нас супроводжують на всіх концертах туру.
По-друге – щоб багато не говорити, що хтось робить погано чи добре, я скажу: група «Океан Ельзи» робить усе, щоб не втратити людей, які опинились сьогодні по той бік кордону. Я сподіваюсь, що у нас все вийде.
Не страшно было сюда ехать? Потому что президент приезжал – шарахался, а вы так открыто, среди людей. Как вообще ощущения рядом с прифронтовой зоной в двадцати километрах [от линии разграничения]?
— Я не ділю Україну на зони. Для мене вся Україна єдина. Єдине – складаються важкі обставини. Але велика кількість людей слухає нас, любить нас, підтримує нас. Це було би просто зрадою – сказати «та ні, ми боїмось, тому ми туди не поїдемо». Вони ж їдуть через кордони, за багато сотень тисяч кілометрів, слухати нас, купують квитки на наші концерти, – то як нам декілька разів на рік не приїхати сюди? Я собі цього не можу уявити. Ні, ми не боялися, з радістю приїхали і з радістю будемо виступати.
Більше того, я хочу просто наголосити, що, як ви, мабуть, знаєте, в мене позавчора в Полтаві сильно сів голос, і він до сих пір цілком не відновився, але ніяких навіть думок про відміну концерту в нас не було, тому що, по-перше, я думаю, що сьогодні буде трішки краще, я все-таки як міг підготувався, а по-друге, ці люди так багато чекали, я думаю, що не причина – боязнь декількох неправильно взятих нот – не приїжджати сюди. Тому з великою радістю очікуємо вечора.

Скажите, пожалуйста, почему раньше не приезжали в Луганскую область?
— Ми приїжджали сюди десятки разів. В Луганськ, Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Ми тут виступали ну, може, двадцять разів.
За последние два года?
— Тому що в нас були інші концерти. Ми приїжджали в інші міста Донбасу. Ми ж не можемо в кожне місто заїжджати по 10 разів, бо у нас не вистачить сил і можливостей. Ми були в Маріуполі – в той момент, коли, мені здається, то було найважливіше. Ми були в Краматорську, неподалеку звідси. Були у Слов’янську, Дебальцевому, і тепер приїхали сюди. Тобто, потрошки добираємось скрізь.
И второй вопрос, по поводу стадиона. Долго решалось, где выступать, и, по слухам, организаторы сказала, что именно стадион должен быть.
— Дивіться, зі стадіоном простіше з однієї простої причини: не для нас, а для вас, для глядачів, організувати безпеку. Це єдина причина. Було б це в інший час і в іншому місці – ми би виступали на площі. Це очевидно. Але саме зараз, саме в таких обставинах, для того, щоб ніхто із людей не боявся, нам потрібно організувати безпеку, а на стадіоні з організованим і контрольованим заходом це зробити простіше. Це, насправді, єдина причина, чому. І що стосується Краматорська, і що стосується Лисичанська: так більш надійно.
У вас є пісня, яку ви присвятили поверненню Надії Савченко. А зараз по-іншому дивитесь на ці речі?
— Я присвятив цю пісню в Харкові Надії Савченко саме тоді, коли вона була на стадіоні тому, що я вважаю, що її такий довгий термін ув’язнення вона провела гідно, як справжній герой, і ми всі саме за її поведінку повинні їй подякувати. Це все, що я хотів сказати. Нічого більшого.
Як ви ставитесь до дуже популярних флешмобів на «Фейсбуці», наприклад #Вакарчукавпрезиденти? Чи є у вас такі думки?
— Думки, як мені до цього ставитися?
Думки, чи не балотуватись у президенти.
— Дуже багато разів говорив, не знаю, скільки разів маю повторювати: я бачу сьогодні своїм завданням зробити добре, підняти настрій всім людям, які приїхали сьогодні в Лисичанськ і в інші міста. Це те, що повністю займає мій час, мою енергію, моє бажання. Так само й інші речі, які я роблю поза сценою, я їх робив, роблю и буду робити, тому що моїм завданням в цілому, яке я бачу для себе, окрім творчого задоволення, – зробити так, щоб усій країні жилось якомога краще. Я буду обирати для цього всі методи, які я вважаю найбільш ефективними. Зараз я вважаю найбільш ефективним цей метод.
Сейчас многие российские и даже украинские артисты заносятся в базу «Миротворце». Те, кто в Крым едет, говорят, что «артист должен быть вне политики». Как вы считаете, это правильно – то, что сейчас смешивают искусство, политику, не пускают в Украину некоторых людей?
— Я вам прокоментую дуже просто. Знаєте, що між Ізраїлем та деякими арабськими країнами є така негласна домовленість: якщо в паспорті є штамп Ізраїлю, то тебе не пустять в багато арабських країн і навпаки. Ніхто не ставить їм цих питань – все розуміють, чому і як це стається. Україна прийняла такий закон, і я не збираюсь його обговорювати. Я вважаю, що не моя справа оцінювати будь-кого з моїх колег. Я дотримуюсь принципу «не судите, да не судимы будете». Тому ви не почуєте від мене слів ні звинувачень, ні підтримки в конкретну адресу. Я просто вважаю, що закони треба виконувати.
Як ви вважаєте, що кожен з нас, українців, зі свого боку повинен робити, щоб бачити в майбутньому нашу Україну квітучою?
—— Це непросте питання, але якщо дуже коротко відповісти – робити кожен день хоча б одну маленьку корисну справу, яка могла б зробити вас конкретно, вашу сім’ю, ваших друзів, вашу общину кращою. Нехай це буде щось дуже маленьке, просте. Мільйон маленьких справ, зроблених кожним з нас, дасть значно більше, ніж слова про якісь великі реформи, і навіть конкретні реформи, які будуть рухатись повільно, які насаджуються або імплантуються зверху. Робіть кожен день одну маленьку справу, і цим ви будете примножувати успіх. І всім це саме радьте.
***
Перед концертом та під час нього ми також поспілкувались із Володимиром Васильєвим – заслуженим фанатом гурту «Океан Ельзи». Сам Володимир є киянином, та з 2010-го року відвідує усі виступи ОЕ на всеукраїнських турах. Також він чотири рази літав на їх концерти до Москви та один раз до Мінську. Цей концерт був 94-м на рахунку шанувальника.
«До війни літав до Москви та був вражений, що московська публіка співає разом з Вакарчуком без помилок!» — згадує Володимир.
Досвідчений глядач з приводу концерту сказав, що це був один з кращих виступів гурту, незважаючи навіть на дві зливи та ризик, що Святослав може знов втратити голос.
Джерело farwater.net