Жебрівський розповів про борців-дисидентів з Донбасу

Голова Донецької ОДА Павло Жебрівський нагадав, що у 50-80 роках Донеччина і Луганщина дали Україні надзвичайно потужне і яскраве гроно борців-дисидентів. "Ці люди стали ядром модерного українського руху опору 60-80-х років. Фактично співтворцями нової національної ідеї, в основі якої стала ідея прав людини, базована на Загальній Декларації Прав Людини. На загальнолюдських цінностях", - підкреслує Жебрівський.

Ось далеко не повний перелік цих людей:

1. Олекса Тихий, народився на хуторі Їжівка, біля Дружківки на Донеччині. Член-засновник Української Гельсінської групи. Один із найяскравіших діячів дисидентського руху. Помер у в’язниці в травні 1984 року.
2. Микола Руденко, народився у селі Юр’ївка, Луганського повіту, донецької губернії. Фронтовик, був важко поранений. Працював секретарем парткому Спілки письменників України. За активну громадянську позицію – репресований. Був головою Української Гельсінської групи. Письменник, мислитель. Лідер українського руху опору другої половини ХХ століття.
3. Іван Світличний, народився у селі Половинкине, Старобільського району Луганської області. Поет, літературний критик. мовознавець. Душа дисидентського середовища. Навколо нього гуртувалось найбільш активне коло українських дисидентів брєжнєвської доби.
4. Надія Світлична, молодша сестра Івана Світличного. Після ув’язнення брата, емігрувала до США. Член Закордонного представництва Української Гельсінської групи, редактор-укладач "Вісника репресій в Україні" (США)
5. Іван Дзюба, народжений у селі Миколаївка, Волноваського району. Його праці стали програмними для руху опору 60-80-х.
6. Петро Григоренко, народжений у с Борисівка, Бердянського повіту, Таврійської губернії, це якихось 100 км від Маріуполя. Бойовий радянський генерал, переконаний комуніст. Пройшов Другу світову війну від Халхін-Голу. До Німеччини. Викладач Військової академії ім Фрунзе. Після депортації кримських татар, серед як були його однополчани, відкрито виступив на їхній захист. На початку 60-х за свою безкомпромісну громадянську позицію розжалуваний у рядові, позбавлений бойових нагород та репресований. Був поміщений на примусове лікування до "спецпсихушки". Член-засновник (разом із академіком Андрієм Сахаровим) Московської групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Після заслання Сахарова, став фактичним лідером правозахисного руху усього СРСР. Член-засновник (разом із Миколою Руденком та Олексою Тихим) Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод. У 1977 під тиском світової громадськості був висланий із СРСР.
7. Раїса Мороз (Левтерова), народилась у Великій Новосілці на Донеччині. Дружина політв’язня Валентина Мороза. Публіцистка, журналістка, підтримувала політв’язнів у радянських концтаборах та на засланнях.