Блог з Луганська: зразково-примусові травневі свята

Студенти, школярі й просто молоді люди прикрашають себе георгіївськими стрічками у дивні способи. А мій сусід обліпив свій "Мерседес" наліпками патріотичний-гумористичного змісту повністю - скрізь, де міг.
Це вже щось в дусі масової культури, коли під цей день реалізуються вироби, виготовляються таблички для ходи "Безсмертний полк". У фабричний спосіб в'яжуться георгіївські стрічки, щоб зайняти своє місце на полицях магазинів, в кіосках "Союздруку" і в комісіонках.
Я навіть дізналася про новий термін в контексті травневих свят - "накопичувач". Не дисковий або якийсь ще, а "людський накопичувач".
Казали, що збір на мітинги призначається за дві і більше години до їх початку. Що людей навмисно збирають в резервуарах вулиць для того, щоб, випустивши всіх по команді, створити видимість великого руху.
І потім знімають все це з необхідних ракурсів - рухається величезний людський натовп.
Напевно, в цьому і є одна з цілей - показати, що місто живе, - на зло тим, хто каже, що тут життя немає.
Не секрет, що всі ці заходи зразково-примусові. За рознарядкою, по телефонограмі, із зазначенням потрібної кількості учасників, списки з особистими даними, з перевіркою явки. Як в "добрі старі часи", до яких ми так прагнемо.
Мені здається, це свого роду плата за життя тут. Мітинги, походи, суботники - з розряду необхідних заходів для бюджетників, вчителів, лікарів, студентів, школярів, працівників "міністерств". Звичайно, приєднатися до цього руху може кожен.
Це щось на зразок масових політтехнологій. З телеекрану це виглядає як зразкова картинка, коли хочеться приєднатися, допомогти, підтримати.
На першотравневій демонстрації були гості з 20 країн світу, які не змогли залишити Луганськ в цей день без своєї уваги. А на підприємствах кидали жереб: хто йде 1, хто 9, а хто 12 травня на ці постійні заходи...
Напевно, є дійсно ті, хто хоче брати участь в цьому просто так.
Проте найчастіше я бачу тих, хто каже, що ще один вихідний зіпсований мітингом, на який змарнується більше ніж півдня, а завтра на роботу, і чому цей вихідний називають вихідним, якщо брати участь в маршах потрібно обов'язково, незрозуміло.
Всі розуміють, що такий задум творців усього процесу. І захмарні ціни, і мізерні, несумірні з цінами, зарплати - все це підштовхує приймати єдине "правильне" рішення: виїжджати на заробітки або йти "служити" в місцеву "армію", яка обіцяє порятунок від бідності і проблем.
А з телеекрану все виглядає щасливо і яскраво.

Источник ВВС .