Майдан, "поребрик", орда та перемога: жах та відроження Краматорська

2014 рік був переламним не тільки для Донецької та Луганської областей. Вся країна, затамувавши подих, стежила за подіями на Майдані. Революція гідності змінила вектори внутрішньої і зовнішньої політики України.
Краматорський Майдан починався зі жменьки людей, які виходили до пам'ятника Шевченку, щоб підтримати євроінтеграцію. Та поступово на противагу по іншу сторону площі Миру стали збиратися прихильники "руського миру", набагато агресивніші, які ідейно і фінансово підігрівались з "братньої" країни. Кульмінація відбулася 12 квітня, коли рано ранці був захоплений Слов'янський міськвідділ міліції, а ввечері - і Краматорський.
Весь світ облетіло відео, на якому "зелені чоловічки" з автоматами, силою захоплюючі будівлю краматорської міліції, кричать: "Отойди за поребрик". Стало зрозуміло, що це - незвані гості з Росії, адже в розмовній мові жителів Донецької області просто немає такого слова. "Поребрик" замість "бордюру" відразу визначив розстановку сил і з головою видав агресора.
Краматорська міліція чинила опір - правоохоронці тримали оборону, однак сили були нерівні. Кілька довгих місяців, що для багатьох здалися вічністю, орда найманців на свій розсуд розпоряджалася владою в місті, викрадала людей, катувала, позбавляла життя і грабувала, відбираючи все цінне. Жорстокість окупантів вражала і лякала, але на це і був розрахунок - придушити найменші спроби опору.
Підготовлене та удобрене вигаданими російською пропагандою "майбутніми благами" місцеве населення, здавалося, підтримує напад. Люди зупиняли українську техніку, буквально загороджуючи собою її подальше просування.
У той час вийти на вулицю з українською символікою означало лише одне - підписати собі вирок. Все українське нещадно знищувалося і паплюжилось. Пам'ятаю, як мріяла, що рано чи пізно зможу вільно зітхнути і пишатися тим, що я - українка, заспівати гімн на повну потужність легенів і забути про війну.
На щастя, все змінилося через кілька місяців - після вакханалії озброєних до зубів "управлінців" місто залишилося розтерзаним та ледве дихаючим. На відео, де наші військові вперше входять у Краматорськ місто після окупації - щирі сльози мирних мешканців, радість від того, що нарешті-но в місто повернувся мир, Закон і порядок.
Життя швидко почало налагоджуватися, постраждалі об'єкти ремонтуються і відновлюються донині. Краматорськ став тимчасовим центром всієї Донецької області.
Краматорська міліція також оновилася, і процес цей не зупиняється. Відпрацювати помилки, зробити все необхідне, щоб виключити можливість повторення подій дворічної давнини і відновити довіру громадян - ось основні найважливіші завдання правоохоронців сьогодні.
У Краматорському відділі поліції зараз приблизно третина особового складу - це переселенці. Це ті правоохоронці, що не зрадили Присязі і покинули будинки на окупованій території, щоб залишитися вірними своєму обов'язку.
За 2 роки міліція припинила своє існування, і в результаті реформи народилася поліція - новітня структура із сучасними підходами і принципами.
Змінилися за 2 роки і місцеві жителі. Українська вишиванка стала наймоднішим трендом, завжди і всюди в Краматорську присутні державні символи - прапори. За можливість бути патріотами краматорчани заплатили свою, величезну ціну.
"Відтепер кожне свято, кожний масовий захід переконливо доводять: Краматорськ – це Україна. Щира, жива, сильна, могутня и незламна. Перемога буде за нами!" - підкреслє dn.npu.gov.ua