"Після того, як Захарченко виконає свою роль, він може "піти під ніж", - журналіст

"Тут стратегія на стратегію поперла" – казав фельдмаршал Апраксін у фільмі "Гардемарини ІІІ". В плані сучасної тимчасово окупованої Луганщини його слова набувають особливої актуальності. І ось чому, пише Руслан Рудомський на depo.ua.

Ще в травні цього року в деяких російських ЗМІ наче ненароком проскочила інформація, що помічника президента Росії Володимира Путіна Владислава Суркова викрили в крадіжці грошей, що виділяються з бюджету РФ на фінансування незаконних терористичних республік на сході України.

"На Донбасі йде велика гра. І якщо у президента ця гра геополітична, то у його соратників вона, скоріше, схожа на "Монополію" часів 1990-х, коли кожна дійова особа проекту "Новоросія" намагається вхопити свій шматок ласого пирога російського бюджету. Одним з напрямків боротьби російських відомств на Донбасі є боротьба за ринок енергоресурсів, насамперед, паливно-мастильних матеріалів, спрямованих на військові потреби. І якщо хлопці Шойгу "списують" все на війну і навчання, то організатори поставок в особі уряду та відповідальних осіб з АП знімають свій відсоток з відкатів і неіснуючих поставок. Про це недвозначно свідчать передані нам документи "МДБ ЛНР" з приводу зустрічей чиновників "ЛНР" з кремлівськими кураторами" – писав тоді автор статті на портале "Открытая Россия".

В ролі виконавця у "відкатних" схемах Суркова фігурувала тоді особа відставного "прем'єра ЛНР" Геннадія Ципкалова – того самого, якого нещодавно ліквідували шляхом "самогубства". При цьому Ципкалов, переважно тільки тим і займався, що всіляко блокував в інтересах Суркова всі спроби перерозподілу сфер впливу на ринку енергоресурсів. Про це свідчать як закриті документи "МДБ ЛНР", з яких стався "витік", так і офіційні документи парламентських комісій "ЛНР" з розслідування гучної "справи Ляміна" – колишнього міністра палива, енергетики та вугільної промисловості, заарештованого "за корупційні дії" в 2015-му році (торгував "на ліво" вугіллям в інтересах України).

Що цікаво, тоді, в жовтні 2015-го, Ципкалов вважався прямим пажем Суркова, а Лямін – близьким соратником Плотницького, і всі вони не покладаючи рук працювали над реалізацією схем шефа (Суркова). А от ініціювало і здійснило затримання Ляміна мало підконтрольне Плотницькому, проте напряму підконтрольне ФСБ РФ так зване "Міністерство державної безпеки ЛНР", або "МДБ ЛНР". Так званий "глава ЛНР" Ігор Плотницький тоді висловив різкий протест, чим спровокував кризу влади в "республіці" і виступ керівників ряду територій в підтримку силовиків.

Де факто в жовтні 2015-го року в ЛНР відбулась невдала спроба перевороту, організована місцевими силовиками, очевидно, з подачі ФСБ. Зусиллями Апарату президента РФ і особисто Владислава Суркова переворот тоді вдалося подавити і Плотницький втримався на керівній посаді. Однак, певні висновки Сурков, швидше за все, зробив.

Тут варто зробити невеличкий відступ і подивитись на розклади сил у Кремлі. З одного боку є Владислав Сурков – помічник і давній соратник президента РФ, який є практично одноосібним куратором проекту "Новоросія" і тримає під контролем всі фінансові потоки у тому напрямку. Всі люди на керівних адміністративних посадах в "ЛНР" – ставленики Суркова. Але, водночас, кремлівська команда не така монолітна, як про це багато хто думає. В Суркова дуже натягнуті стосунки з главою "Роснефти" Ігорем Сечіним, який на Донбасі має свої прямі інтереси і фактично є конкурентом Суркова в питанні освоєння бюджетних коштів на паливно-мастильних схемах. І, що найбільш неприємно для Суркова, Сечін підтримує близькі партнерські стосунки з главою ФСБ Олександром Бортніковим. "МДБ ЛНР" – ставленики Бортнікова. Ось вам і битва двох стратегій.

Отож, що ми маємо виходячи з цього всього на Донбасі. Сурков руками Плотницького, Ципкалова і Ляміна провертає масштабні схеми освоєння коштів держбюджету – мова йде про мільярди рублів. Одного лише вугілля було реалізовано "на ліво", тобто в обхід офіційного документування і сплати податків в бюджет так званої "республіки", у кількості 88% від загального його видобутку (у Ляміна при затриманні знайшли майже мільйон доларів готівкою). Навіть той факт, що більша частина цього вугілля пішла в Україну, в даній ситуації відходить на другий план.

Так от, попри те, що скандал тоді, в жовтні 2015-го, вдалося зам'яти, певні висновки Сурков зробив. І головний з них – чим більше живих свідків його схем топчуть луганську землю, тим більший у нього ризик бути офіційно викритим і потрапити у, скажем так, дуже незручне становище.

І якщо заарештований Дмитро Лямін, який  вже рік знаходиться в руках "МДБ" (а фактично ФСБ), особливої небезпеки для Суркова не складає – він цілком міг виконувати вказівки Плотницького чи Ципкалова і не знати про "головні схеми", то з іншими ситуація не така вже й однозначна. Геннадія Ципкалова називали не інакше, як пажем Суркова, отже між ними цілком могло бути пряме спілкування з відповідними вказівками. Тому, судячи з усього, доля Ципкалова була вирішена ще рік тому, просто йому шукали і готували адекватну і надійну заміну в схемах.

До речі те, як відбувалася ліквідація Ципкалова, наштовхує на думки про те, що Сурков і Бортніков знайшли спільну мову – або виявивши спільні інтереси, або це просто ситуативний союз. Адже "МДБ ЛНР" одним махом накрило людей, які можуть бути причетними до схем Суркова, обставивши все так, наче вони готували переворот проти глави ЛНР.

Версію змови Суркова і ФСБ підтверджує інформація про те, що люди Суркова тиснули на судмедекспертів у Ростові-на-Дону, щоб ті не робили експертизу на предмет справжніх причин смерті Ципкалова.

Хоча, має право на життя й інша версія, згідно якої вся ця спецоперація відбулась не з погодження Суркова, а навпаки – з метою вказати йому його справжнє місце в цій "шаховій партії".

А те, що "запобігання спроби перевороту" є не більше, аніж ширмою підкилимних процесів, які зараз відбуваються в "ЛНР", сумнівів майже не викликає. Достатньо лише ознайомитись з офіційним поясненням всього цього процесу: "Була спроба створити прецедент обурення людей, і на тлі цього повинна була зайти українська армія", яке не витримує жодної критики.

Якщо має місце перший варіант, тоді наступним, хто "накладе на себе руки" буде Ігор Плотницький. Принаймні, в цьому повинен бути зацікавлений особисто Сурков: сховати всі кінці фінансового дерибану у воду і перезапустити проект "ЛНР" з іншими портретами на транспарантах. До речі, в цю концепцію ідеально вписується і "злив" Плотницького Захарченком, і візит Мотороли в "ЛНР", який міг бути, крім всього іншого, розвідкою і підготовкою таємної спецоперації з ліквідації нинішнього "глави ЛНР".

До речі, і Захарченко, після того, як виконає свою роль, також може "піти під ніж". За ним також тягнеться шлейф звинувачень у дерибані і, не виключено, під егідою Суркова. Щоб перестрахуватись, Сурков розгорнув в російській пресі травлю Захарченка і коли він його прибере "силами ДРГ України", то широкі маси скажуть: "так йому і треба".

Але якщо реалізовується другий варіант, то не виключено, що доля самого Суркова висить на волосині. Лямін вже в руках ФСБ, а Плотницький у ситуації, що склалася, фактично перебуває у них у заручниках. Власне, для самого Плотницького це чи не єдиний шанс на збереження життя і навіть посади, але за умови повного підкорення і здачі схем Суркова.

Щоправда, повалення Суркова навряд чи є кінцевою метою ФСБшників. Швидше за все, це все затіяно з однією простою метою: змусити Суркова або ділитися, або трохи посунути його з фінансових потоків. Як казав великий комбінатор Остап Бендер у романі "Золоте теля": "Як людина розумна, він зрозуміє, що частина – це менше цілого, і віддасть цю частину з побоювання втратити все".

І хай не вводить в оману наближеність Суркова до першої особи РФ. За умови виконання геополітичних завдань, Путін готовий закривати очі на "дрібний" дерибан фінансів, але рівно до того часу, поки про це не почнуть говорити та писати на кожному кроці. Покривати викритого "расхітітєля социалістічєской собствєнності" він навряд чи стане – швидше призначить його винним у провалі проекту "Новоросія" і спише в тираж.

Як би там не було, а подальший розвиток подій в луганській частині сепаратного Донбасу обіцяє бути дуже цікавим. Однак, зміни реальних еліт очікувати, швидше за все, не варто. Максимум, що очікується – це ліквідація Ігора Плотницького, обставлена або під самогубство, або під спецоперацію українських ДРГ. Але в геополітичному плані це не повинно змінити абсолютно нічого – зміна аватарки в акаунті проекту "ЛНР", не більше.