Зона АТО: на "Золотому" рубежі

Вздовж українського містечка Золоте, що на Луганщині, та прилеглих до нього шахтарських селищ, проходить лінія розмежування з бойовиками. В деяких місцях, від наших позицій до противника – всього якихось кілька сотень метрів. І, до недавнього часу, там було досить гаряче. Із настанням режиму "тиші", обстрілів там майже немає, однак захисники "Золотих" рубежів пильності аж ніяк не втрачають. Вже кілька місяців, як в цьому районі наче залізна завіса, несуть службу воїни одного із мотопіхотних підрозділів Збройних Сил України.

Ось, як розопвідає про захисників України на "Золотому" рубежі майор Валентин ШЕВЧЕНКО, прес-офіцер ОТУ "Луганськ":

Офіцер з позивним "Гектор" розповів, що на даний час в районі відповідальності підрозділу відносно тихо, а ось середина серпня була надто "спекотною". Щовечора та щоночі їхні позиції обстрілювали з мінометів та іншого важкого піхотного озброєння, й тому бійці змушені були також відповідати противнику.

– З 15-го серпня в нашому напрямку значно активізувалися ворожі диверсанти, – розповів офіцер. – Були також спроби прориву, однак досвідчені бійці вчасно виявили непроханих гостей та відкрили вогонь. Диверсійна група була змушена відійти.
На думку офіцерів, активізація ворожих диверсантів може бути пов’язаною зі спробою створити дестабілізації в одному із шахтарських селищ - Золотому. Був випадок, коли місцеві мешканці вийшли на одну із наших позицій та відверто заявили, що нібито українські військові становлять для них загрозу, тримаючи в цьому районі оборону. Однак хвиля пішла на спад, коли військові почали вести з ними конструктивний діалог. Значної ваги додало і те, що під час перебування підрозділу в цьому районі, військові себе ані разу не дискредитували.
Заїхавши на один із "опорників" під назвою "Тесть", нас зустрів командир ВОПу, військовослужбовець міцної статури Сергій Костянтинович, а для бійців просто – "Батя". Він родом з Житомирщини, багато років свого життя віддав служінню Батьківщині. Вже будучи військовим пенсіонером, він не став сидіти вдома, а пішов захищати Батьківщину ще у "гарячому" 2014 році.
– Від моєї позиці до противника всього 350 метрів. Її важливість полягає в тому, що все проглядається наче на долоні, – розповідає "Батя" – Проти нас тут воює так звана "Народна міліція" ЛНР. Проте, цікавим фактом було те, коли наші інженери зайшли на їхню територію, щоб відремонтувати електромережу, то їм назустріч вийшли три російські офіцери, так би мовити "військові радники". А взагалі, у противника часто буває ротація, і щоразу їхні новоприбула "зміна" намагається нас "прощупати".
За словами "Баті", противник постійно облаштовує свої позиції, очевидно до чогось готується. Однак українські піхотинці знають розміщення всіх їхніх вогневих точок та спостережних постів. І в цьому їм допомогла маленька військова хитрість.
– Нещодавно, по лінії своєї оброни, я закинув в їхню сторону дими та запустив в небо кілька червоних ракет, – з посмішкою розповідає "Батя". – Сепари зі страху повилазили з усіх "нір", які навіть розвідка не помічала, а ми відразу все зафіксували. Попереджені – значить озброєні.
Далі за маршрутом був відомий опорник під назвою "Говерла" та поряд з ним до сих пір непрацююче КПВВ "Золоте". Свого часу, на його облаштування було виділено чимало коштів, працювали підрядники. 30 березня цього року, пункт повинен був запрацювати, однак в останню мить, коли місцеві мешканці підійшли до їхнього так званого "кордону", бойовики відмовилися пропускати людей.
Командує тут обороною офіцер з позивним "Тренер". У цивільному житті він тренував юніорів у дитячо-юнацькій спортивній школі. За його словами, напрямок контрольований, все проглядається, і незважаючи на перемир’я, підрозділ завжди знаходиться у повній бойовій готовності.
– На щастя, зараз не стріляють, відповідно і напруга бійців значно зменшилася, – розповідає "Тренер". – Однак, розслаблятися нам не доводиться, постійно удосконалюємо свої позиції та знаходимо час для занять з бойової підготовки.
Прибувши на іншу бойову позицію під назвою "Вінниця", нас зустрів молодший командир з позивним "Джин". Він родом з Кіровоградщини, є кандидатом в майстри спорту зі змішаних єдиноборств. В зоні АТО хлопець - не перший рік, починав службу снайпером в розвідвзводі. Про таких кажуть: "Він пройшов вогонь, воду та мідні труби".
– Попереду наших позицій "сіра зона", як раз де знаходиться село Катеринівка, далі за ними – противник, – розповідає "Джин". – Підрозділ обстріляний, кожен знає свої завдання та орієнтири. На випадок бойової тривоги – дамо відсіч.
Крайньою точкою нашого маршруту були бойові позиції на чималому териконі "Шахти Родіна". Добре обладнані опорні пункти, траншеї та спостережні пости – стали для бойовиків справжньою неприступною фортецею. Зверху повністю проглядається та прострілюється вся місцевість, а на бойових постах завжди чергують бійці. Вони різні за віком, за професіями та вірою, однак мають спільну мету – захистити України...